На честь Бориса Едуардса в Одесі встановлено меморіальну дошку в провулку Ляпунових, а вулицю Писарєва в Київському районі перейменовано на його честь.

Борис Едуардс народився 27 травня 1860 року в Одесі у сім'ї британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, що походила з козацького роду. Початкову освіту в мистецтві він отримав в Одеський малювальній школі (1876–1881) під керівництвом професора міланської Академії мистецтв Луїджі Іоріні.

У 1885 році Борис підготував першу в Одесі персональну виставку скульптури перед навчанням у Парижі. У Франції він навчався в Академії Жюльєна, працював у студіях відомих художників і створив портрет Луї Пастера.

Критики відзначали: «Едуардс — один з небагатьох художників нашого часу, які не бояться зображати людське тіло з ніжністю».

У 1899 році він провів масштабну виставку в зимовому саду Воронцовського палацу, відзначаючи 15 років своєї творчої діяльності. Його роботи також були представлені на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та Салоні В. Іздебського в Одесі, Києві та Ризі.

Він заснував першу в Україні бронзову ливарню для реалізації своїх скульптурних задумів. Також був одним з основників Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його родовід — це сплав різних культур: британської, української, ірландської, іспанської та турецької. Прадід був комендантом Гібралтарської фортеці. Едуардс міг успадкувати нерухомість на Манхеттені, але вибрав шлях мистецтва.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, яке він допомагав реформувати в університет. Того ж року відбулася його остання виставка — понад 80 робіт, що стали підсумком 35-річної творчої кар'єри.

У 1919 році він емігрував на Мальту, де створив Меморіал на честь загиблих героїв. Помер 12 лютого 1924 року і був похований на острові Мальта.